консервувати
КОНСЕРВУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що і без прям. дод.
1. Перетворювати в консерви (у 1 знач.).
Гриби консервують у скляних банках зі скляними або металевими кришками (з наук.-попул. літ.);
Літо пересягнуло свій апогей – настав серпень. Тільки встигай поратися – збирати, варити, консервувати (з наук.-попул. літ.);
Консервувати овочі та фрукти потрібно не пізніше 1–2 годин після того, як їх зірвали (з навч. літ.);
Ольга й Михайло досі пораються на городі, солять та консервують на зиму помідори та огірки, варять варення, сушать гриби (із журн.).
2. спец. Спеціально обробляти, створювати відповідні умови, щоб запобігти псуванню, розкладу і т. ін.
Болота консервують вуглець у вигляді торфу (з наук. літ.);
Деколи дощану підлогу в житлових будинках фарбують темно-коричневою або червоною фарбами, що консервує дошки й допомагає підтримувати гігієну приміщень (з наук.-попул. літ.);
Срібло консервує воду на вісім-десять місяців (з навч. літ.);
// перен. Зберігати, не давати змінюватися.
Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози, ніж чоловіки (Леся Українка);
Всі зелені, порохливі діди, всі оці Канти, Толсті, Маєри, всі нею [філософією] зашіптують свої молоді пакості, всі нею консервують свої немощні літа (В. Винниченко);
Найбільш здатними консервувати пам'ять культури, космічну інформацію вважають символи (з наук. літ.);
Емігранти схильні консервувати мову, що була привезена ними з історичної батьківщини (з газ.).
3. перен. Тимчасово припиняти перебіг, розвиток, діяльність чого-небудь.
Учасники ринку можуть консервувати у зберігачів цінні папери й фактично конвертувати їх у бездокументарну форму (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)