консисторський
КОНСИСТО́РСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до консисто́рія.
Він [о. Сава] часто їздив до Києва, бував часто в консисторії (І. Нечуй-Левицький);
Мельхіседека помістили в невеличку консисторську хатину, і в першу годину, відчувши, що під ним не дриґлять колеса, відчув утіху... (Г. Колісник);
1820 р. уряд скасував традиційне самоврядування церковних громад в Україні і водночас зреформував духовні школи. Тепер не громада обирала собі священнослужителів та вчителів у духовних школах, а їх призначало консисторське начальство (І. Дзюба).
Словник української мови (СУМ-20)