консисторія
КОНСИСТО́РІЯ, ї, ж.
1. У Стародавньому Римі – державна рада при імператорі.
Засідання консисторії були як “малі”, тобто засідання самої імператорської ради, так і “великі”, спільно з сенатом (з наук. літ.);
Консисторією називалася таємна імператорська рада в Давньому Римі, що займалася законодавчими питаннями (з наук.-попул. літ.);
Консисторія приймала представників провінцій і могла виступати в ролі суду зі звинуваченням у державній зраді (з навч. літ.).
2. У православній церкві – установа з церковно-адміністративними й судовими функціями, підпорядкована єпархіальному архієреєві.
– Коли б ще часом діло не дійшло до консисторії, бо тоді доведеться продати й воли й коники, – сказав отець Харитін (І. Нечуй-Левицький);
Написали [селяни] листа до консисторії, і отцю Миколаю, кажуть, трохи перепало від архієрея .. за треби (М. Стельмах);
Батюшка поскаржився на непокірного і його приятеля до Київської духовної консисторії (Ю. Хорунжий).
3. У католицькій церкві – нарада кардиналів під головуванням Папи Римського.
22 листопада 1839 року папа Григорій XVI виголосив промову на консисторії кардиналів, у якій обійшов мовчанкою дії царського уряду, а натомість критикував “руських уніатських єпископів, які піддалися схизмі” (з наук. літ.);
Перші відомості про консисторію як про зібрання кардиналів сягають І половини ІХ ст. (з наук.-попул. літ.);
Про значну роль консисторії за часів середньовіччя свідчить той факт, що Папа Римський Александр ІІІ розпорядився скликати консисторію раз на місяць, а Іннокентій ІІІ – тричі на тиждень (з навч. літ.);
// Церковно-адміністративний орган.
Кілька листів від батька і брата повідомляли мене про зацікавлення консисторії щодо мого способу життя після закінчення теології. Щоб припинити ці питання, я пішов до ксьондза-префекта Малиновського (І. Франко);
Уніатські митрополити укоренилися в Радомишлі, завели тут свою консисторію й почали поширювати унію до самого Дніпра (А. Кащенко);
На заголовку панегірика стояв хрест, і це не вподобалося католицькій львівській консисторії (І. Огієнко).
4. У лютеранській церкві – орган окружного церковного управління.
Введення на початку ХІХ ст. єпископського управління спричинило протест багатьох протестантських консисторій на місцях, що обстоювали систему общинного церковного самоуправління (з наук.-попул. літ.);
Усі місцеві лютеранські консисторії доби Реформації були підпорядковані князівській владі й фактично перетворилися на складову управлінських органів князівської адміністрації (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)