консисторія
КОНСИСТО́РІЯ, ї, ж.
1. У дореволюційній Росії — установа з церковно-адміністративними й судовими функціями, що підлягала єпархіальному архієреєві.
— Коли б ще часом діло не дійшло до консисторії, бо тоді доведеться продати й воли й коники,— сказав отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 182);
Написали [селяни] листа до консисторії, і отцю Миколою, кажуть, трохи перепало від архієрея.. за треби (Стельмах, І, 1962, 266).
2. У католицькій церкві — нарада кардиналів з участю папи.
На засіданню папської консисторії прийшло до бурхливих сцен (Фр., II, 1950, 146).
Словник української мови (СУМ-11)