консолідація
КОНСОЛІДА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
1. Дія за знач. консолідува́ти й консолідува́тися.
XX століття розпочалося у нас досить значним піднесенням духу, зростом ентузіазму, зростом праці на різних полях, виясненням мети, консолідацією сил (І. Франко);
Визвольна боротьба може бути своєрідним політичним чинником, що сприяє етнічній консолідації (з публіц. літ.);
Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури (з мови документів).
2. фін. Обліковий процес зведення фінансових звітів споріднених компаній в єдиний фінансовий звіт.
Консолідація фінансової звітності є необхідністю для реального визначення фінансового становища підприємства, отримання достовірної інформації про його активи, зобов'язання й капітал (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)