консолідований
КОНСОЛІДО́ВАНИЙ, а, е, книжн.
1. Дієпр. пас. до консолідува́ти.
Для енеолітичного населення України базовою одиницею суспільства була велика патріархальна сім'я. З таких сімей складалися первісні громади, консолідовані у племена (з наук. літ.).
2. у знач. прикм. Який консолідувався; згуртований, міцно об'єднаний.
Року 2004-го в Україні сталося диво: суспільство, яке упродовж цілого десятиліття здавалося млявим, пасивним і роз'єднаним, раптом спромоглося на консолідований, ненасильницький і красивий виступ (Ю. Андрухович);
Українські громади в Канаді й США видаються досить організованими й консолідованими (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)