консонантизм

КОНСОНАНТИ́ЗМ, у, ч., лінгв.

Система приголосних звуків мови.

У консонантизмі слід відзначити появу нового звука [ґ], який прийшов в українську мову разом зі словами іншомовного походження; передавався він буквосполукою “кг”: буркгомистр, кгвалть, кгрунть (з наук. літ.);

Вона [українська мова] має кілька засобів до урівноваження вокалізму з консонантизмом, себто кількості голосівок з шелестівками (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. консонантизм — консонанти́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. консонантизм — -у, ч. Система приголосних звуків мови.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. консонантизм — консонанти́зм (від консонант) сукупність приголосних звуків тієї чи іншої мови, їх ознаки.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. консонантизм — КОНСОНАНТИ́ЗМ, у, ч. Система приголосних звуків мови. Вона [українська мова] має кілька засобів до урівноваження вокалізму з консонантизмом, себто кількості голосівок з шелестівками (Сам.  Словник української мови в 11 томах