конспірувати
КОНСПІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод.
Застосовувати конспірацію щодо кого-, чого-небудь.
[Цимбаловський:] О, а панове тут конспірують! А там за вами пошукують! (І. Франко);
– За спиною владарів ти можеш конспірувати ім'я Панаса Мирного або й захистити його в небезпечний час (І. Пільгук);
Олег вважав Вітьку своїм агентом у ворожому тилу. Попри те, що взаємну симпатію в часи, коли тягти доводилося один “хомут”, опери не приховували, тепер свої приватні зустрічі старанно конспірували (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)