константа
КОНСТА́НТА, и, ж.
1. спец. Стала величина (у математиці, фізиці, інформатиці, хімії і т. ін.).
Дослідники розробили математичні моделі динаміки утворення агрегатів тромбоцитів і визначили величини кінетичних констант агрегації за різних температур (з наук. літ.);
Прикладами констант є число “пі”, коефіцієнти многочленів, температура під час ізотермічного процесу (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Щось незмінне за будь-яких обставин.
Мотив волі серця стане однією з констант Шевченкової поезії (І. Дзюба);
Ще О. Ф. Лосєв переконливо показав, що головною константою всякого міфа є чудо (О. Забужко);
Наскрізними в драматургії Лесі Українки є християнські мотиви гріха, покарання, спокути, використання яких уможливило розкриття найважливіших духовних констант – любові, віри, свободи (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)