констатація
КОНСТАТА́ЦІЯ, ї, ж.
Те саме, що констатува́ння.
Франко не обмежується .. самою констатацією фактів, а дає й широкі узагальнюючі штрихи (М. Рильський);
Беззаперечна констатація майбутнього факту: директора ще не видно за кущами, але через кілька секунд він підійде сюди, короткозоро примружиться, стримано привітається (М. Дашкієв);
– Це дуже допитливі люди. І дуже впливові. Вони ще не знають, де твоя батьківщина, але скоро можуть з'ясувати. Це не пуста погроза – це констатація факту (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)