1. Словник української мови у 20 томах

констатація

КОНСТАТА́ЦІЯ, ї, ж.

Те саме, що констатува́ння.

Франко не обмежується .. самою констатацією фактів, а дає й широкі узагальнюючі штрихи (М. Рильський);

Беззаперечна констатація майбутнього факту: директора ще не видно за кущами, але через кілька секунд він підійде сюди, короткозоро примружиться, стримано привітається (М. Дашкієв);

– Це дуже допитливі люди. І дуже впливові. Вони ще не знають, де твоя батьківщина, але скоро можуть з'ясувати. Це не пуста погроза – це констатація факту (О. Авраменко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. констатація — констата́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. констатація — -ї, ж. Те саме, що констатування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. констатація — констата́ція (франц. constatation, від лат. constat – відомо) встановлення незаперечності існування якогось факту або явища, наявності чогось. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. констатація — КОНСТАТА́ЦІЯ, ї, ж. Те саме, що констатува́ння. Франко не обмежується.. самою констатацією фактів, а дає й широкі узагальнюючі штрихи (Рильський, III, 1956, 271); В них [поезіях О. Олеся 1903 і 1904 рр.] — констатація смутку, вболівань, шукання поетового місця в житті (Рад. літ-во, 1, 1958, 90). Словник української мови в 11 томах
  5. констатація — рос. констатация встановлення незаперечності існування якогось факту або явища, наявності чогось. Eкономічна енциклопедія