констатив

КОНСТАТИ́В, а, ч., лінгв.

Твердження як поняття комунікативної лінгвістики.

Комунікативно-інтенціональний зміст констатива полягає в ствердженні (з наук. літ.);

Типовою прагматичною одиницею вираження раціонально-оцінювального змісту, яка належить до основних функціональних типів висловлення про події / явища об'єктивної дійсності, є констатив (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me