констатив
КОНСТАТИ́В, а, ч., лінгв.
Твердження як поняття комунікативної лінгвістики.
Комунікативно-інтенціональний зміст констатива полягає в ствердженні (з наук. літ.);
Типовою прагматичною одиницею вираження раціонально-оцінювального змісту, яка належить до основних функціональних типів висловлення про події / явища об'єктивної дійсності, є констатив (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me