констатація
КОНСТАТА́ЦІЯ, ї, ж. Те саме, що констатува́ння.
Франко не обмежується.. самою констатацією фактів, а дає й широкі узагальнюючі штрихи (Рильський, III, 1956, 271);
В них [поезіях О. Олеся 1903 і 1904 рр.] — констатація смутку, вболівань, шукання поетового місця в житті (Рад. літ-во, 1, 1958, 90).
Словник української мови (СУМ-11)