констебль

КОНСТЕ́БЛЬ, я, ч.

1. Один із найвищих придворних чинів у Англії та Шотландії часів середньовіччя.

У середньовічній Європі констеблі були придворними службовцями (з наук.-попул. літ.);

Згідно з Вінчестерським статутом 1285 р. констеблі повинні були стягувати штрафи, боротися з бродяжництвом, організовувати допомогу біднякам, ремонт доріг тощо (із журн.).

2. Найнижчий поліцейський чин у США, Канаді, Великобританії, Новій Зеландії.

Двері розчинилися, і увійшов тюремний доглядач. За ним у дверях стояв констебль (М. Йогансен);

Суддя визнав за свій обов'язок послати двох констеблів, щоб ті обшукали кімнату обвинуваченого в дядьковому домі (Ю. Лісняк, пер. з тв. Е. По);

Поширений у США розмовний синонім слова “поліцейський” – коп – історично виник із абревіатури COP – Constable On the Post, що в перекладі означає “констебль на посту” (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. Констебль — Ко́нстебль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. констебль — -я, ч. 1》 У США та Великій Британії – найнижчий поліційний чин. 2》 У феодальній Англії – вищий придворний чин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. констебль — консте́бль (англ. constable, від франц. connetable – конетабль) 1. У феодальній Англії вищий придворний чин. 2. У Великобританії і США нижчий поліцейський чин, а також комендант фортеці або палацу.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. констебль — КОНСТЕ́БЛЬ, я, ч. У США та Англії — найнижчий поліційний чин.  Словник української мови в 11 томах