контингент
КОНТИНГЕ́НТ, у, ч., книжн.
1. Сукупність людей, що становлять однорідну з певного погляду групу, категорію; склад осіб певної категорії.
Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (І. Франко);
Кав'ярня ця обслуговувала певний, постійний контингент відвідувачів – крамарів Старого Пасажу (Д. Бузько);
Основний контингент його [експреса] пасажирів – Україна, ота зірвана з місця і кидана по всіх світах (І. Багряний).
2. Установлена для певної мети визначена кількість кого-, чого-небудь, норма.
Жолкєвський таки примусив козаків 17 жовтня 1619 р. на річці Растовиці скласти умову, підписану їхньою старшиною на чолі з Сагайдачним про те, що вони мають зредукувати свій контингент до 3 000 козаків (з наук. літ.).
△ (1) Тари́фний континге́нт, екон. – дозвіл на ввезення певної кількості товарів за зниженим митом або без нього.
Контингент тарифний відкривають, як правило, для сировинних товарів, в імпорті яких за якомога нижчими цінами зацікавлені національні виробники (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)