контингент —
контингент – континент Контингент уживається в двох значеннях: 1. Сукупність людей, що становить якусь однорідність з соціального, професійного чи іншого погляду.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
контингент —
континге́нт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
контингент —
-у, ч., книжн. 1》 Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії. 2》 Установлена для певної мети визначена кількість кого-, чого-небудь, норма. Тарифний контингент — дозвіл на ввезення певної кількості товарів за зниженим митом або без мита.
Великий тлумачний словник сучасної мови
контингент —
1. (людей) склад 2. (кількість) див. норма
Словник чужослів Павло Штепа
контингент —
КОНТИНГЕ́НТ, у, ч., книжн. 1. Сукупність людей, що становлять однорідну з певного погляду групу, категорію; склад осіб певної категорії. Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (І.
Словник української мови у 20 томах
контингент —
континге́нт [від лат. contingens (contingentis) – той, що трапляється] 1. Склад колективу. 2. Встановлена для певної мети гранична кількість, норма (напр., К. ввозу товарів).
Словник іншомовних слів Мельничука
контингент —
СКЛАД (сукупність осіб певної категорії), КОНТИНГЕ́НТ книжн.
Словник синонімів української мови
контингент —
КОНТИНГЕНТ, у, ч., книжн. 1. Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії. Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (Фр.
Словник української мови в 11 томах
контингент —
рос. контингент (латин. contingens — той, що трапляється, стичний) — 1. Сукупність людей, що створюють однорідну групу, колектив, категорію. 2. У зовнішньоекономічних зв'язках — гранична норма, що встановлюється державними органами для експорту та імпорту, транзиту деяких товарів у певні країни.
Eкономічна енциклопедія