контингент
КОНТИНГЕНТ, у, ч., книжн.
1. Сукупність людей, що становлять подібну з певного погляду групу; склад осіб певної категорії.
Головний контингент прохожих становили діти, що спішили до шкіл (Фр., VI, 1951, 440);
Більше половини контингенту вузу становитимуть студенти заочного й вечірнього відділів (Рад. Укр., 12.УІІІ 1959, 3).
2. Установлена для певної мети визначена кількість кого-, чого-небудь, норма.
Рада Міністрів СРСР.. визначає щорічні контингенти громадян, які підлягають призову на дійсну військову службу (Конст. СРСР, 1963, 15);
Контингент завезення товарів.
Словник української мови (СУМ-11)