контокорент
КОНТОКОРЕ́НТ, у, ч., фін.
Єдиний рахунок, який відкривають установи банку своїм постійним клієнтам для взаємного розрахунку.
В англо-саксонських країнах застосовують форму короткострокового кредитування – овердрафт, яка має спільні риси з контокорентом (з наук.-попул. літ.);
За контокорентом передбачається автоматичне продовження кредитування протягом усього контокорентного періоду (з навч. літ.);
Банк позбавлений змоги відкрити окремий контокорент офіціального агентства (І. Кулик).
Словник української мови (СУМ-20)