конто
КО́НТО, невідм., с., бухг.
Те саме, що раху́нок 4.
Тепер я також мав конто в друкарні (І. Франко);
В'язні, що були багатші,.. мали гроші на конто (І. Багряний);
В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)