конто
КО́НТО, невідм., с., зах. Рахунок.
Тепер я також мав конто в друкарні (Фр., IX, 1956, 407);
В банках Цюріха, Женеви, Берна відкривали конто французи, німці, італійці, навіть японці (Загреб., Європа 45, 1959, 498).
Словник української мови (СУМ-11)