контокорент
КОНТОКОРЕ́НТ, у, ч., фін. У капіталістичних країнах — єдиний рахунок, який відкривають установи банку своїм постійним клієнтам для взаємного розрахунку.
Банк позбавлений змоги відкрити окремий контокорент офіціального агентства (Кулик, Записки консула, 1958, 197).
Словник української мови (СУМ-11)