конторка
КОНТО́РКА, и, ж.
1. Невелике приміщення для майстра, начальника цеху і т. ін.
Бiля прохiдної конторки стояло багато людей i тривожно дивилися на вiдозви з чорними великими лiтерами (В. Сосюра);
Він з'явився в точно визначений час до своєї конторки (А. Хорунжий);
Проїхав [Капшук] туди, у бiк бригадної конторки, куди викликав Андруху (В. Яворівський);
Мене привели до заскленої конторки з лівого боку холу, де мої папери прийняла сліпучо красива, вогненно-руда лікарка (В. Рубан).
2. Високий письмовий стіл із похилою поверхнею й шухлядами, за яким працюють стоячи; бю́ро.
На конторках, на полицях .. лежали цілі штуки усякої матерії (І. Нечуй-Левицький);
Крім круглого стола .. та невеличкої конторки, тут не було меблів (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)