контракт
КОНТРА́КТ, у, ч., юр.
1. Письмова угода, договір, за якими сторони, що їх уклали, мають взаємні зобов'язання.
– Заглянь в контракт свій зі мною, – Яка там умова? (П. Гулак-Артемовський);
– Я .. покличу писаря, зробимо контракт при свідках.., і я вам зараз дам гроші (І. Франко);
Батько й донька уважно слухали Груберову чудну розповідь про першу ніч виробництва нового скла і про несподіваний контракт з чужоземним агентом (Д. Бузько).
2. Особлива форма трудового договору, за яким наймають на роботу працівників.
Непомітно, швидко минатиме час, наближаючи той день, коли я подам заяву про звільнення. Навіть не дочекавшись виконання умови річного контракту (О. Шугай);
У разі прийняття працівника на роботу на термін один рік і більше з ним може бути укладено трудовий контракт (з навч. літ.).
△ (1) Верба́льний контра́кт <�Верба́льна уго́да> – договір, що укладається в усній формі.
Найдавнішим із римських контрактів був вербальний контракт – усний договір, який набував юридичної чинності після проголошення певних слів (з навч. літ.);
(2) Лі́зинговий контра́кт – угода, на підставі якої в тимчасове користування надаються об'єкти рухомого та нерухомого майна.
Формальними критеріями класифікації лізингових угод є суб'єктний склад, об'єкти, терміни та різні умови операцій, сегменти й характер ринку та ін. (з наук.-попул. літ.);
(3) Ф'ю́черсний контра́кт – документ встановленої форми, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторонами контракту.
Основними інструментами фондового ринку є облігації, ощадні сертифікати, опціони, ф'ючерсні контракти, інвестиційні сертифікати (з наук. літ.);
Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише за наявності іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)