контрапункт
КОНТРАПУ́НКТ, у, ч., муз.
1. Те саме, що поліфоні́я.
Я буду Вам грати.., окрім того, українських пісень масу у власній транскрипції, вільній від контрапункту і всякої теорії (Леся Українка);
Вершиною мистецтва контрапункту вважається інструментальна й хорова творчість Й. С. Баха (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Не лiрична лiнiя, а головна боротьба незмиренностей – це контрапункт фiльму, його рушiй, його двигун (О. Гончар);
Контрапункт, який дає кохання, раптом зникає і починається будень (Ю. Покальчук).
2. Розділ теорії музики, присвячений вивченню поліфонії.
М. Леонтович викладав хоровий спів, основи техніки диригування, теорію музики і контрапункт (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)