контрапунктичний
КОНТРАПУНКТИ́ЧНИЙ, а, е, муз.
Який ґрунтується на правилах контрапункту (у 1 знач.).
Початково музична теорія згідно з практикою контрапунктичного письма розглядала багатоголосся, зокрема тризвуки, як комплекс інтервалів (з наук. літ.);
Граючи в групі ансамблю або оркестру, джазовий музикант часто створює контрапунктичний голос, що доповнює партії інструментів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)