1. Словник української мови у 20 томах

контрапунктичний

КОНТРАПУНКТИ́ЧНИЙ, а, е, муз.

Який ґрунтується на правилах контрапункту (у 1 знач.).

Початково музична теорія згідно з практикою контрапунктичного письма розглядала багатоголосся, зокрема тризвуки, як комплекс інтервалів (з наук. літ.);

Граючи в групі ансамблю або оркестру, джазовий музикант часто створює контрапунктичний голос, що доповнює партії інструментів (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контрапунктичний — контрапункти́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. контрапунктичний — -а, -е, муз. Який ґрунтується на правилах контрапункту (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. контрапунктичний — КОНТРАПУНКТИ́ЧНИЙ, а, е, муз. Який грунтується на правилах контрапункту (у 1 знач.). Контрапунктичні мелодії, переплітаючись одна з другою, складають оригінальний гармонійний рисунок пісні (Іст. укр. музики, 1922, 83). Словник української мови в 11 томах