контратака
КОНТРАТА́КА, и, ж.
1. військ. Зустрічна атака, яку здійснюють для того, щоб відбити наступ ворога або самому перейти в наступ.
Батальйон проводить контратаку, як правило, разом із контратакою бригади (полку) (з навч. літ.);
Наш підрозділ уперто відбивав контратаки численного ворога (О. Десняк);
Загули мотори, вдарили наші бронебійники, ворог пішов у контратаку (О. Гончар);
В степу ще вирував бій; вже козаки, готові щойно вмерти, бігли в контратаку за перемогою, а отець Василь, хитаючись, брів до місця, де стояла церква (Д. Білий).
2. спорт. Атака гравців однієї з команд, що змагаються.
У середині першого тайму Осянін забив нам гол на контратаці (Ю. Андрухович);
Задум тренерів киян був зрозумілий – не дати гостям зіграти в атаці, а самим спробувати забити м'яч у контратаці (з газ.).
3. Відповідь на певну дію.
Впорати амбала виявилося не так просто. Він поточився, але падати не поспішав, перейшов у контратаку, Олег ледь вийшов з-під удару (А. Кокотюха);
Тієї ж миті чаклун кинувся в контратаку, проте ми з Інною були насторожі і майже одночасно завдали йому два потужні удари, вщент зруйнувавши весь його захист (О. Авраменко, В. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)