контрмарш
КОНТРМА́РШ, у, ч.
1. військ. Марш-маневр, до якого вдаються, щоб протистояти маршу-маневру ворога й завдати йому поразки.
Контрмарш можна здійснювати не лише назад, але й уперед, і до флангів (з навч. літ.).
2. перен. Різка відповідь на дію.
Коли опоненти почали протестувати проти політичного переслідування, уряд організував контрмарш (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)