контррозвідниця
КОНТРРОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж.
Жін. до контррозві́дник.
Вона солдат своєї армії, вона її контррозвідниця (І. Микитенко);
[Тамара:] То наша розвідниця і контррозвідниця... Вона безстрашна, її ненависть до фашистів інколи перетворюється на таку лють! (О. Коломієць).
Словник української мови (СУМ-20)