1. Словник української мови у 20 томах

контррозвідниця

КОНТРРОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до контррозві́дник.

Вона солдат своєї армії, вона її контррозвідниця (І. Микитенко);

[Тамара:] То наша розвідниця і контррозвідниця... Вона безстрашна, її ненависть до фашистів інколи перетворюється на таку лють! (О. Коломієць).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контррозвідниця — контррозві́дниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. контррозвідниця — -і. Жін. до контррозвідник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. контррозвідниця — КОНТРРОЗВІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до контррозві́дник. Вона солдат своєї армії, вона її контррозвідниця (Мик., II, 1957, 295). Словник української мови в 11 томах