контррозвідувальний

КОНТРРОЗВІ́ДУВАЛЬНИЙ, а, е.

Стос. до контррозвідки, пов'язаний з нею.

У травні 1922 р. у контексті реорганізації особливих відділів у складі Секретно-оперативного управління в Києві було сформовано новий підрозділ – контррозвідувальний (з наук. літ.);

Служба безпеки країни відповідає за контррозвідувальний захист та убезпечення першої особи держави та її службового кабінету (з навч. літ.);

Наш контррозвідувальний досвід підказував, що в посольстві все на 100 % прослуховується (із журн.);

У січні 1944 р. німецькі пілоти передали командуванню аерофотознімки, на яких було видно танки і знаряддя, зосереджені в районі Дувра. Тоді було розгорнуто десятки штабів, посилено контррозвідувальний режим, цивільну поліцію замінено на військову (з газ.).