контртитул

КОНТРТИ́ТУЛ, у, ч., полігр.

Додатковий титул, уміщений на лівій сторінці розвороту книги, перев. у багатотомних та перекладних виданнях.

У багатотомних виданнях на контртитулі розміщують дані, що стосуються всього видання, а на титулі – лише окремого тому (з наук.-попул. літ.);

У дорогих та подарункових виданнях контртитул роблять “дзеркальним”, тобто він повторює титульний аркуш (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. контртитул — контрти́тул іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. контртитул — -у, ч., друк. Додатковий титул, вміщений на лівій сторінці розвороту книги перев. в багатотомних і перекладних виданнях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. контртитул — контрти́тул (від контр... і лат. titulus – заголовок) додатковий титул, вміщений на лівій сторінці розвороту книги переважно в багатотомних і перекладних виданнях.  Словник іншомовних слів Мельничука