контурний
КО́НТУРНИЙ, а, е.
Прикм. до ко́нтур 1; який має вигляд контуру.
Чорна довга сукня різкіше підкреслила контурну суворість цієї простоти [сукні] (В. Домонтович);
З товстої мідної дуги контурного піввитка над нею [лампою] почали зриватися одна по одній довгі фіолетові іскри (В. Владко);
Контурне різьблення з геометричними орнаментальними мотивами і плетивом використовували для речей масового вжитку: накладок, гребенів, шахових фігурок, ґудзиків тощо (з наук.-попул. літ.);
Народний малюнок виконували без попереднього контурного розмічення (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)