конфлікт
КОНФЛІ́КТ, у, ч.
1. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка.
По селах де-де почали прориватися різні місцеві конфлікти (І. Франко);
В душі я нишком радію, що конфлікт .. розв'язався для мене щасливо (М. Коцюбинський);
Власного дворника [двірника] Опанаса я почав боятись і не балакав з ним, бо говорити “ви” після “ти” не мав сили, а говорити “ти” – се значить ввійти в конфлікт з Полею (В. Винниченко);
// Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички.
Подавалося повідомлення про черговий конфлікт на маньчжурському кордоні (І. Багряний);
Втішало також, що Швеція обіцяла зберігати нейтралітет і не втручатись у конфлікт між Росією і Францією (П. Кочура);
Пресинг уламків імперських структур, інші історичні обставини призводять до того, що національно-визвольний рух розвивається у важких умовах, імперські сили розв'язують криваві збройні конфлікти (О. Апанович).
2. літ. Суперечність як принцип взаємовідносин між персонажами літературного твору.
Головний конфлікт роману “Дон Кіхот” М. Сервантеса – зіткнення ідеальних уявлень про дійсність із самою дійсністю (з навч. літ.);
– Біда, Гордію! Конфлікту треба, хоч скисни. Як же так, щоб патентований роман та без особистих страждань і всякої такої психології? (Д. Бузько);
Виставу “Кайдашева сім'я” можна дивитися по кілька разів, бо в ній порушується тема, яка лишається актуальною завжди – конфлікт батьків і дітей (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)