1. Словник української мови у 20 томах

конфлікт

КОНФЛІ́КТ, у, ч.

1. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка.

По селах де-де почали прориватися різні місцеві конфлікти (І. Франко);

В душі я нишком радію, що конфлікт .. розв'язався для мене щасливо (М. Коцюбинський);

Власного дворника [двірника] Опанаса я почав боятись і не балакав з ним, бо говорити “ви” після “ти” не мав сили, а говорити “ти” – се значить ввійти в конфлікт з Полею (В. Винниченко);

// Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички.

Подавалося повідомлення про черговий конфлікт на маньчжурському кордоні (І. Багряний);

Втішало також, що Швеція обіцяла зберігати нейтралітет і не втручатись у конфлікт між Росією і Францією (П. Кочура);

Пресинг уламків імперських структур, інші історичні обставини призводять до того, що національно-визвольний рух розвивається у важких умовах, імперські сили розв'язують криваві збройні конфлікти (О. Апанович).

2. літ. Суперечність як принцип взаємовідносин між персонажами літературного твору.

Головний конфлікт роману “Дон Кіхот” М. Сервантеса – зіткнення ідеальних уявлень про дійсність із самою дійсністю (з навч. літ.);

– Біда, Гордію! Конфлікту треба, хоч скисни. Як же так, щоб патентований роман та без особистих страждань і всякої такої психології? (Д. Бузько);

Виставу “Кайдашева сім'я” можна дивитися по кілька разів, бо в ній порушується тема, яка лишається актуальною завжди – конфлікт батьків і дітей (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конфлікт — конфлі́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конфлікт — Зіткнення протилежно направлених інтересів, цілей, бажань та позицій об’єктів взаємодії. Конфлікт починається з інциденту, коли одна з сторін зачіпає інтереси іншої. Розрізняють міжгрупові, соціальні, етнічні та міждержавні конфлікти. Словник із соціальної роботи
  3. конфлікт — (військовий) сутичка; (політичний) ускладнення, тертя; (інтересів) зіткнення, колізія; (поглядів) суперечка; (у творі) суперечність. Словник синонімів Караванського
  4. конфлікт — [коунфл’ікт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. конфлікт — -у, ч. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. || Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички. || Суперечність, сутичка, покладена в основу сюжету художнього твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. конфлікт — Сутичка, сварка, суперека, суперечка, чвара, незгода, розладдя Словник чужослів Павло Штепа
  7. конфлікт — (англ. conflict) незгода між двома або більше сторонами (особами чи групами), коли кожен намагається зробити так, щоб були прийняті або враховані саме його інтереси, і перешкодити іншій зацікавленій стороні зробити те саме. Економічний словник
  8. конфлікт — конфлі́кт (від лат. conflictus – зіткнення) зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, що призводить до ускладнень чи гострої боротьби. ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
  9. конфлікт — КОНФЛІКТ (від лат. confliktus — зіткнення) — в соціальній теорії — зіткнення інтересів, мотивів, тенденцій, суб'єктів суспільного життя. В межах системи як певної цілісності елементи (складові частини) знаходяться... Філософський енциклопедичний словник
  10. конфлікт — Конфлі́кт, -ту; -лі́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. конфлікт — КОНФЛІ́КТ, у, ч. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. По селах де-де почали прориватися різні місцеві конфлікти (Фр., VIII, 1952, 70); В душі я нишком радію, що конфлікт.. Словник української мови в 11 томах
  12. конфлікт — рос. конфликт (латин. conflictus — зіткнення) — 1. Суперечність у поглядах і відношеннях, зіткнення протилежних інтересів, гостра суперечка. Eкономічна енциклопедія