конфлікт
КОНФЛІКТ (від лат. confliktus — зіткнення) — в соціальній теорії — зіткнення інтересів, мотивів, тенденцій, суб'єктів суспільного життя. В межах системи як певної цілісності елементи (складові частини) знаходяться в К. з іншими елементами системи за умови, що "відкрите виявлення" інтересів, мотивів, цілей одних елементів системи з необхідністю активізує дії протилежних інтересів, мотивів системи. Зародження К. можливе лише тоді, коли в межах цілісної системи на одному рівні знаходяться неідентичні в своїх виявах елементи; відповідно К. визначається як певна об'єктивація взаємодії неідентичних елементів. Проблему К. як універсального явища суспільного життя визначив Зиммель. К. необхідно відрізняти від антагонізму С. итуація суспільного та особистісного К. не набуває форм взаємовиключного протиставлення елементів системи, як це відбувається в ситуації антагонізму; антагонізм, у свою чергу, можливий як форма співіснування внутрішньосуперечливих тенденцій. Динаміка розвитку К. відбувається або в напрямі до утиску одного з його суб'єктів, або поступової саморуйнації системи. Можливе також повільне "згасання" К., що створює ситуацію взаємодоповнюваності тенденцій, інтересів, мотивів і т.п. Тема К. у практичній психології окреслена Фройдом через боротьбу сил та мотивів. На основі психоаналітичного витлумачення К. (як витіснення бажань, мотивів і т.п.) в психології розглядається процес виникнення неврозів. К. як проблема комунікації веде до пристосування як своєрідної "реакції захисту"; таким чином постає проблема раціонального усвідомлення та можливості подолання особистісних форм К.
А.Дондюк
Значення в інших словниках
- конфлікт — конфлі́кт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- конфлікт — Зіткнення протилежно направлених інтересів, цілей, бажань та позицій об’єктів взаємодії. Конфлікт починається з інциденту, коли одна з сторін зачіпає інтереси іншої. Розрізняють міжгрупові, соціальні, етнічні та міждержавні конфлікти. Словник із соціальної роботи
- конфлікт — (військовий) сутичка; (політичний) ускладнення, тертя; (інтересів) зіткнення, колізія; (поглядів) суперечка; (у творі) суперечність. Словник синонімів Караванського
- конфлікт — [коунфл’ікт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- конфлікт — -у, ч. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. || Ускладнення в міжнародних відносинах, що може призвести до збройної сутички. || Суперечність, сутичка, покладена в основу сюжету художнього твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конфлікт — Сутичка, сварка, суперека, суперечка, чвара, незгода, розладдя Словник чужослів Павло Штепа
- конфлікт — КОНФЛІ́КТ, у, ч. 1. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. По селах де-де почали прориватися різні місцеві конфлікти (І. Франко); В душі я нишком радію, що конфлікт .. розв'язався для мене щасливо (М. Словник української мови у 20 томах
- конфлікт — (англ. conflict) незгода між двома або більше сторонами (особами чи групами), коли кожен намагається зробити так, щоб були прийняті або враховані саме його інтереси, і перешкодити іншій зацікавленій стороні зробити те саме. Економічний словник
- конфлікт — конфлі́кт (від лат. conflictus – зіткнення) зіткнення протилежних інтересів, поглядів; крайнє загострення суперечностей, що призводить до ускладнень чи гострої боротьби. ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
- конфлікт — Конфлі́кт, -ту; -лі́кти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конфлікт — КОНФЛІ́КТ, у, ч. Зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка. По селах де-де почали прориватися різні місцеві конфлікти (Фр., VIII, 1952, 70); В душі я нишком радію, що конфлікт.. Словник української мови в 11 томах
- конфлікт — рос. конфликт (латин. conflictus — зіткнення) — 1. Суперечність у поглядах і відношеннях, зіткнення протилежних інтересів, гостра суперечка. Eкономічна енциклопедія