конформізм

КОНФОРМІЗМ (від лат. conformis — подібний, відповідний) — термін, що позначає соціально-психологічну та моральну орієнтацію особи, для якої характерні пасивне пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, оцінках, смаках, повне і беззастережне визнання існуючих порядків, норм і правил співжиття, відмова від особистої позиції; моральний принцип, що визначає спосіб реалізації моральнісності, регламентує сферу морального спілкування. Конформіст не переймається життєво важливими об'єктивними проблемами, а пристосовується до тих стандартів і канонів поведінки й мислення, що чинять на нього вплив. Цей вплив може бути реалізований відверто, через примус, або приховано, через навіювання, традицію, механізм моди чи іншим чином. К. як соціально-психологічна і моральна орієнтація особи є явищем історичним і виявляється як у межах усього суспільства, так і в діяльності окремих соціальних груп. У суспільному житті К. заважає успішній боротьбі зі становими, корпоративними, локальними інтересами, принижує гідність особи. Антиподом К. є негативізм, тобто таке ставлення до моральних цінностей, поведінки і свідомості певної соціальної спільноти, яке заперечує їхню значимість для всієї спільності чи окремої особи.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

конформізм — конформі́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
конформізм — Некритичне сприйняття існуючих норм, цінностей, думок, звичаїв, відсутність власної стійкої позиції, готовність поступитися власними поглядами. англ. conformism; нім. Konformismus m=; угор. konformizmus; рос. конформизм. Словник із соціальної роботи
конформізм — (від лат. conformis — подібний, відповідний) пристосуванство, пасивне прийняття існуючого порядку, панівних думок, відсутність твердої власної позиції Словник іншомовних соціокультурних термінів
конформізм — -у, ч. 1》 Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами; прагнення до згладжування протиріч; пристосовництво, угодовство. 2》 Вчення англіканської церкви. Великий тлумачний словник сучасної мови
конформізм — Пристосованство, покора, піддача, нахил, схил Словник чужослів Павло Штепа
конформізм — КОНФОРМІ́ЗМ, у, ч. Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. Словник української мови у 20 томах
конформізм — (англ. сonformism) cоціально-психологічний феномен, що виражається в готовності людини згоджуватися з думкою колективу, пристосовуватися до суспільної думки, уникати виявлення своєї незгоди та суперечок, пасивно приймати існуючий порядок речей. Економічний словник
конформізм — конформі́зм (від лат. conformis – подібний, відповідний) 1. Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. 2. Вчення англіканської церкви. Словник іншомовних слів Мельничука
конформізм — Стан чіткого підпорядкування нормам, взірцям, поглядам, пануючим у певній групі, свідоме утримання від виходу за ці межі. Універсальний словник-енциклопедія
конформізм — ПРИСТОСО́ВНИЦТВО (поведінка, погляди пристосованця), КОНФОРМІ́ЗМ, МІМІКРІ́Я книжн. Пристосовництво — один із способів протидіяти часові. На жаль, здається, дуже поширений серед деяких категорій людей (П. Загребельний); У проблемі конформізму.. Словник синонімів української мови
конформізм — КОНФОРМІ́ЗМ, у, ч. Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами. Словник української мови в 11 томах
конформізм — рос. конформизм (латин. conformis — подібний) — 1. Пристосовництво, пасивне сприйняття існуючого порядку речей, пануючих думок, що межує з догідництвом, схилянням перед авторитетами. 2. Вчення англіканської церкви. Eкономічна енциклопедія