конфорка

КОНФО́РКА, и, ж.

1. Приставка на самоварній трубі для чайника.

На столі стояв самовар, а на йому [ньому] на конфорці стирчав чайник (І. Нечуй-Левицький);

Незважаючи на різноманітність форм, усі самовари влаштовані однаково. Самовар має стінку, глек, коло, шийку, піддон, конфорку і т. ін. (з наук.-попул. літ.).

2. Диск, що закриває отвір на кухонній плиті, а також сам отвір.

В кухні гула .. плита, на конфорці стояло відро з водою, на другій – похідний чайник (Ю. Яновський);

Поставила [Ликера] на конфорку праску, якою прасувала білизну (С. Добровольський);

Іду на кухню і відкручую всі краники на плиті. Газ із шипінням виривається з конфорок (Любко Дереш);

Бора стоїть біля плити, газ вимкнутий, усі конфорки вільні, жодного банячка (Г. Вдовиченко).

Значення в інших словниках

1. конфорка — конфо́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конфорка — -и, ж. 1》 Приставка на самоварній трубі для чайника. 2》 Круглий отвір у кухонній плиті (у газовій – пальник, прикритий решіткою), на якого ставлять каструлі тощо, коли щось варять, кип'ятять і т. ін. || Кружок, якого накладають на цей отвір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конфорка — Конфо́рка = канфо́рка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. конфорка — КОНФО́РКА, и, ж. 1. Приставка на самоварній трубі для чайника. На столі стояв самовар, а на йому на конфорці стирчав чайник (Н.-Лев., IV, 1956, 263).  Словник української мови в 11 томах