конфорка

КОНФО́РКА, и, ж.

1. Приставка на самоварній трубі для чайника.

На столі стояв самовар, а на йому на конфорці стирчав чайник (Н.-Лев., IV, 1956, 263).

2. Круглий отвір у кухонній плиті (у газовій — пальник, прикритий решіткою), на який ставлять каструлі тощо, коли щось варять, кип’ятять і т. ін.

В кухні гула.. плита, на конфорці стояло відро з водою, на другій-похідний чайник (Ю. Янов., II, 1954, 69);

// Кружок, який накладають на цей отвір.

Поставила [Ликера] на конфорку праску, якою прасувала білизну (Добр., Ол. солдатики, 1961, 18).

Значення в інших словниках

1. конфорка — конфо́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. конфорка — -и, ж. 1》 Приставка на самоварній трубі для чайника. 2》 Круглий отвір у кухонній плиті (у газовій – пальник, прикритий решіткою), на якого ставлять каструлі тощо, коли щось варять, кип'ятять і т. ін. || Кружок, якого накладають на цей отвір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конфорка — КОНФО́РКА, и, ж. 1. Приставка на самоварній трубі для чайника. На столі стояв самовар, а на йому [ньому] на конфорці стирчав чайник (І. Нечуй-Левицький); Незважаючи на різноманітність форм, усі самовари влаштовані однаково.  Словник української мови у 20 томах
4. конфорка — Конфо́рка = канфо́рка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)