конформізм
КОНФОРМІ́ЗМ, у, ч.
Пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання наявних порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами.
Марлина мама, до якої та заїхала на два дні в гості, виявляла якийсь непередбачуваний конформізм і пластичність стосовно видимої аморальності доньки (І. Карпа);
– А ще гірше: якщо ти .. робиш так, як і всі інші; хоч ти ніби й не схожий на інших, але це теж конформізм (Ю. Покальчук, пер. з тв. Дж. Селінджера);
Конформізм як один із основних видів девіантної поведінки виділив Роберт Мертон (з наук. літ.);
Для розчленованих, роз'єднаних колективів і колективів із низьким рівнем згуртованості характерні такі риси, як конформізм, схильність до чуток та панічного настрою, емоційна нестійкість (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)