конче

КО́НЧЕ, присл.

1. Неодмінно, обов'язково.

Треба йому було конче когось при собі мати (Марко Вовчок);

Цим літом ми вже конче побачимось в Криворівні (М. Коцюбинський);

Сьогодні вони конче повинні були прибути на Січ (З. Тулуб);

У Водяній башті випили по пиву; на Замковому мості висловили припущення, що комусь із них або й усім відразу може стати зле, але не конче (С. Андрухович).

2. Дуже, вкрай.

Побоююсь тільки, чи доволі буде сонця в горах, а мені сонце конче потрібне і то сонце велике, гаряче, немилосердне навіть (М. Коцюбинський);

Йому навіть аж руку засвербіло бажанням обвинути по-простому її стан .. Озирнувшись, він побачив, що нема для цього конче потрібних атрибутів: тихих верб понад ставом або вишневого саду (Д. Бузько);

Буває такий стан у людей, коли конче хочеться висловитись (Л. Дмитерко);

Менi треба було конче вiдверто поговорити з Павлюком (Р. Андріяшик).

Значення в інших словниках

1. конче — ко́нче прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. конче — пр., доконче, конечно, доконечно, неодмінно, обов'язково, хай <�там> що, о. кров з носа; (потрібно) до скрути, до зарізу, як повітря.  Словник синонімів Караванського
3. конче — див. дуже; обов'язково  Словник синонімів Вусика
4. конче — присл. 1》 Неодмінно, обов'язково. 2》 Дуже, вкрай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. конче — конче неодмінно, обов'язково (ср, ст): Дуже негарно і брак такту силувати пити алько́голь, як він заявив, що не буде пити. “Але ж се вам не зашкодить”. Конче вдома треба мати безалькогольний напиток, сік з водою, лімоняду, содову воду, домашній квас і...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. конче — ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм.  Словник синонімів української мови
7. конче — Ко́нче, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. конче — КО́НЧЕ, присл. 1. Неодмінно, обов’язково. Треба йому було конче когось при собі мати (Вовчок, І, 1955, 168); Цим літом ми вже конче побачимось в Криворівні (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. конче — Ко́нче нар. Безотлагательно, непремѣнно, именно. Нащо се вам його так конче треба? МВ. ІІ. 188. І треба ж було сім паничам потрапити перелізти конче в мій садок.  Словник української мови Грінченка