коньяк

КОНЬЯ́К, у́, ч.

Міцний алкогольний напій, який виготовляють, переганяючи і тривалий час витримуючи в дубових бочках виноградні вина.

Він сам поставив на стіл .. коньяк (М. Коцюбинський);

Через хвилину Чиж сидів у кабінеті і просив чарку коньяку або чаю, бо й замерз, і намучився (Л. Смілянський);

Коньяк затуманив йому голову (Ю. Бедзик);

На вечерю ви замовили горілку і дивовижний коньяк (Ю. Андрухович);

Назва “коньяк” походить від назви округи міста Коньяк у регіоні Пуату-Шаранта у Франції (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. коньяк — конья́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. коньяк — (з цукром і гарячою водою) ґроґ; п! АЛЬКОГОЛЬ.  Словник синонімів Караванського
3. коньяк — -у, ч. Міцний алкогольний напій, який виготовляють із виноградного спирту, тривалий час витримуючи його в дубових діжках.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коньяк — ко́ньяк → коняк  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. коньяк — Алкогольний напій (бл. 45% міцності), одержуваний зі спирту, перегнаного з білого виноградного вина, та витриманий протягом кількох років у дубових бочках; оригінальний к. походить із району Коньяк (Франція).  Універсальний словник-енциклопедія
6. коньяк — Конья́к, -ку; -ньяки́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. коньяк — КОНЬЯ́К, у́, ч. Міцний алкогольний напій, який виготовляють із виноградних вин, переганяючи їх і тривалий час витримуючи в дубових діжках. Він сам поставив на стіл.. коньяк (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах