кон'юнкція

КОН'Ю́НКЦІЯ, ї, ж.

Логічне висловлювання, яке утворюється поєднанням двох простих тверджень за допомогою сполучника “і”.

Кон'юнкцію часто використовують для двійкових операцій (з наук. літ.);

На відміну від кон'юнкції диз'юнкція буває двох типів – слабка й сильна, або сувора (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кон'юнкція — кон'ю́нкція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кон'юнкція — -ї, ж. Спосіб об'єднання двох чи більше висловлювань в одне ціле за допомогою слова "і".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кон'юнкція — КОН'ЮНКЦІЯ (від лат. conjunctio — зв'язок) — логічна операція, за допомогою якої з двох або більше висловлювань утворюється нове висловлювання. В природній мові К. відповідає зв'язок речень за допомогою сполучника "і".  Філософський енциклопедичний словник