кооператив
КООПЕРАТИ́В, у, ч.
1. Організація, заснована на принципі об'єднання власності її членів-пайовиків.
Селяни вже давно, з кінця ХIХ ст., організовували різноманітні сільськогосподарські кооперативи – збутові, постачальницькі, переробні, кредитні (з наук. літ.);
// Така організація, створена для спорудження житла своїм членам.
Будинок, споруджений або придбаний житловим кооперативом, є його власністю (з мови документів);
Сім років тому близько двадцяти гектарів території колишньої бази відпочинку дісталося будівельному кооперативу (з газ.);
// розм. Житлове приміщення, побудоване на пайові внески.
– Між іншим, – сказав сусід, – ви могли б приєднати до своєї ще й мою квартиру. Побудуйте мені однокімнатний кооператив, а собі забирайте мою (П. Загребельний);
– Встигнеш мій курінь пропити. – Е, бабо, ви такого не кажіть: як продамо ваш курінь, гроші покладемо старшій дочці на кооператив (В. Дрозд).
2. розм. Кооперативна крамниця; кооперація (у 3 знач.).
– Ви хіба винороби? – Атож... і те вино, що п'є Методій у кооперативі, – теж наше... (Олесь Досвітній);
Він заскочив до кооперативу, купив конверт і папір (Л. Смілянський);
В кооперативі було що завгодно: бочки гасу, ковбаса, мило, горілка, книги... (Б. Харчук);
Череп – це був наш колега, ще з тих часів, коли ми .. займалися охороною кооперативів (Л. Кононович).
Словник української мови (СУМ-20)