кооперативний

КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е.

Стос. до кооперації, кооперативу.

Наприкінці XIX – на початку XX ст. земський і кооперативний рух зазнав значного розвитку в Україні (з наук. літ.);

Демократизація суспільства нерозривно пов'язана з розвитком багатоманітних колективних форм власності, таких як муніципальна, державна, корпоративна, кооперативна (з газ.);

// Побудований, створений на засадах кооперації.

Коло кооперативної крамниці – гурт селян (С. Васильченко);

Об'єднати цих дрібних продуцентів пшениці могла виключно кооперативна організація (І. Кулик);

Широкий базарний майдан оточувало півдесятка кооперативних і приватних лавок (С. Добровольський);

Від темного кооперативного кіоску .. люди щось несуть, тримаючи в папірцях (В. Барка);

Я збудував для старшого сина кооперативну квартиру (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. кооперативний — кооперати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кооперативний — [коопеиратиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. кооперативний — -а, -е. Стос. до кооперації, кооперативу. || Побудований, створений на засадах кооперації. Кооперативна власність — колективна власність, яка утворюється за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кооперативний — Кооперати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кооперативний — КООПЕРАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до кооперації, кооперативу. Розвиваючи ленінський кооперативний план, Програма [КПРС] накреслює шляхи переходу села до комунізму (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах