координувати

КООРДИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

Здійснювати координацію (у 2 знач.); погоджувати (у 2 знач.).

Сергій Ряжанка працював, як віл .. Віддавав розпорядження колекторам, координував їхні пошуки (І. Білик);

Держава повинна мати глибоко продуману політику, створювати механізми ефективного впливу, координувати зусилля своїх вчених і митців (Л. Костенко);

Діоніс, з яким я координував свою втечу, дав мені знати, що вже спускається в підземелля на іншому ліфті (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. координувати — координува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. координувати — Погоджувати, узгоджувати, г. узгіднювати; (вносити лад) гармонізувати, злагоджувати, зрівноважувати, балянсувати; п-к -УЮЧИЙ, що координує, призначений координувати, координатор, координаційний, для координації.  Словник синонімів Караванського
3. координувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати координацію; погоджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. координувати — Узгоджувати, узгодити, повзгоджувати, погоджувати, погодити, згоджувати, згодити, позгоджувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. координувати — УЗГО́ДИТИ (встановити відповідність між чим-небудь), ПОГО́ДИТИ, СКООРДИНУВА́ТИ, ПІДІГНА́ТИ. — Недок.: узго́джувати, пого́джувати, координува́ти, підганя́ти.  Словник синонімів української мови
6. координувати — Координува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. координувати — КООРДИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати координацію; погоджувати. Академія наук УРСР координує дослідження з проблем природничих і суспільних наук, які здійснюють у республіці вузи і галузеві науково-дослідні установи (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах