координувати

КООРДИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Здійснювати координацію; погоджувати.

Академія наук УРСР координує дослідження з проблем природничих і суспільних наук, які здійснюють у республіці вузи і галузеві науково-дослідні установи (Ком. Укр., 1, 1969, 34);

— Прошу пояснити, чому ви не прислали до нас зв’язківців, щоб координувати оборону? (Тют., Вир, 1964, 313);

Центральна нервова система координує, спрямовує.. всю життєдіяльність організму людини (Шк. гігієна, 1954, 4).

Значення в інших словниках

1. координувати — координува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. координувати — Погоджувати, узгоджувати, г. узгіднювати; (вносити лад) гармонізувати, злагоджувати, зрівноважувати, балянсувати; п-к -УЮЧИЙ, що координує, призначений координувати, координатор, координаційний, для координації.  Словник синонімів Караванського
3. координувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Здійснювати координацію; погоджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. координувати — Узгоджувати, узгодити, повзгоджувати, погоджувати, погодити, згоджувати, згодити, позгоджувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. координувати — КООРДИНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. Здійснювати координацію (у 2 знач.); погоджувати (у 2 знач.). Сергій Ряжанка працював, як віл .. Віддавав розпорядження колекторам, координував їхні пошуки (І.  Словник української мови у 20 томах
6. координувати — УЗГО́ДИТИ (встановити відповідність між чим-небудь), ПОГО́ДИТИ, СКООРДИНУВА́ТИ, ПІДІГНА́ТИ. — Недок.: узго́джувати, пого́джувати, координува́ти, підганя́ти.  Словник синонімів української мови
7. координувати — Координува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)