копати
КОПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок.
1. що і без прям. дод. Розпушувати землю заступом, лопатою і т. ін.
– Я звеліла їм копати .. город (І. Нечуй-Левицький);
Нема нікого в саду, тільки Макс страшенно копає під вікном, готує місце для квіток (В. Винниченко);
Тут його раптом як підмінили. Мов додалося в Зайчика сили. Грядку копає хвацько, на славу! (І. Андрусяк).
2. що і без прям. дод. Робити заглиблення, виймаючи, відкидаючи землю заступом, лопатою і т. ін.
І здалека Запорожці чули... Як діточки на Орелі Лінію копали І як у тій Фінляндії В снігу пропадали (Т. Шевченко);
Мисливці копали яму на диких кіз (О. Донченко);
[Сашко:] Бабусю, скажіть дідові, що я тут копатиму ямки для грушок (З. Мороз);
Данило Горинич .. говорив дуже лагідним голосом, викидаючи заступом землю з окопу і раз за разом звертаючись до жандарма: – Копаємо, длубаємо, чи чуєш, ласкавий пане? Мусимо копати (С. Скляренко).
3. що. Добувати що-небудь із землі за допомогою заступа, кирки і т. ін.; викопувати.
Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (М. Коцюбинський);
– Золоті багаті руди Все копають [карлики] та збирають (Леся Українка);
Коли копають картоплю, – стелеться дим над землею (М. Рильський);
Багаття палало, а дівчата танка вели, співаючи про калину, біля якої дівчина ходила, ножем зілля копала, своєї неньки питала: – Кого, мати, чарувати? (Р. Іваничук).
4. що і без прям. дод. Знімаючи шари землі, добувати, виявляти, знаходити що-небудь (перев. заховане, невідоме і т. ін.).
Вириті яйця лежали на піску. Дослідники копали далі, але більше нічого не знайшли (В. Владко);
– Я з археологічної експедиції, – каже гість. – Копаємо тут і на горі, й під горою... (Є. Гуцало);
Хто в дитинстві, мріючи, .. не копав землю під старою вербою, шукаючи неіснуючий таємничий скарб!.. (В. Нестайко);
Дідич прочув, що під землею зберігаються королівські скарби і заповзявся їх добути. Зігнав свою челядь, щоб копали землю у тім місці, де казали, має бути підземний прохід (Ю. Винничук).
5. проти кого, перен., розм. Підступно, таємно діяти на шкоду кому-небудь.
Як розсердиться [Панас], то вже злий буде хто й зна поки і все проти того чоловіка копатиме (Б. Грінченко).
6. що і без прям. дод., перен., розм. Розмірковуючи над чим-небудь, аналізувати (критично, глибоко і т. ін.).
Доспівавши свою дивну пісню, кобзар замовк .. Вишневецький скупо кивнув .. – Бачу, що глибоко копаєш ти, старче (О. Бердник);
Справді, ніби в археологів: чим глибше копаєш, тим цікавіше стає. Здається, ось-ось сягнеш суті всіх речей (В. Дрозд);
– Ти насправді щось іще копаєш? – Так. Але чисто для себе. Я ж казав – слідчому не вірю, та ви читали мою писанину... (А. Кокотюха).
◇ (1) Копа́ти я́му (моги́лу) кому, на кого, під кого – підступно, таємно готувати кому-небудь неприємність, шкодити.
[Яремчук:] Поки Рогуля домагався високої посади, під .. директора яму копав, то скрізь доводив, що .. реконструкція до зарізу потрібна (І. Муратов);
Циганки лізуть до Гната, відьмують очима, чорними косами сідло вистелюють: – .. Вороги на тебе копають яму, та самі туди впадуть (Григорій Тютюнник);
З молодим агрономом Семен ніяк не міг порозумітися і потайки почав йому копати яму (М. Стельмах);
– Так, так, – зітхав Тененика. – .. Сказано ж: шлях беззаконних – це шлях у темряві, не знають вони, де спіткнуться. Хто на іншого копає яму, той сам туди впаде (Ю. Хорунжий).
КО́ПА́ТИ², ко́па́ю, ко́па́єш, недок., кого, що чим і без дод.
Ударяти, бити, штовхати ногою.
Отаман не жалував нагайки, бив, копав ногами, аж кості у старого тріщали (І. Франко);
Серце крається дивитись, як акуратно посортовані, позщеплювані, підшиті квитанції, архівні матеріали .. під руками тих барбосів [поліцейських] змішуються в одну купу паперів, .. яку топчуть, копають ногами (Ірина Вільде);
Малий одразу в мене викликав підозру .. Я змушував себе не звертати уваги на те, як це неспокійне створіння щоразу копало мене під столиком в коліно (А. Дністровий);
// Брикати, хвицати (про тварин).
– Купив [батько] коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)