копичитися
КОПИ́ЧИТИСЯ, иться, недок.
1. Лежати купою, копицею.
Коло печі копичилась солома і соняшникові шапки (В. Логвиненко).
2. розм. Те саме, що нагрома́джуватися 3; збиратися (у 2 знач.).
У хмарі .. росла громовина – копичилась грізная сила (Дніпрова Чайка);
Обіч нас стугонить величезний контейнер-автомобілевоз: новісінькі, щойно з заводу легкові останньої моделі ярусами копичаться на ньому (О. Гончар);
На спинах у тварин копичилися не звичайні в'юки, а незграбні предмети (П. Загребельний);
* Образно. Загадки копичилися на загадки, і не годен я був їм дати ради (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)