копіювати
КОПІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. що. Робити копію (у 1 знач.) з чого-небудь.
Написав я йому [слова] на грифельній дошці, звелів копіювати (С. Васильченко);
Бохановський найнявся до археографічної комісії і після лекцій в університеті копіював давні акти (Ю. Хорунжий);
// Точно відтворювати оригінальний твір (звичайно про твори художнього мистецтва).
Їхня ноша [етюдник, палітра], а також напрям руху підказали мені, що вони прямують до музею, де дівчина, без сумніву, копіює якусь картину (В. Бойченко, пер. з тв. Р. Стівенсона);
Роботи [Тараса Шевченка] 1839–1840 рр. постійно дістають високі або найвищі оцінки. За порадою Брюллова він копіює його малюнки, а водночас створює власні композиції та акварельні портрети (І. Дзюба).
2. кого, що, перен. Наслідувати кого-, що-небудь, точно відтворюючи його рухи, мову і т. ін.; удавати.
Янош .. копіював на своїм лиці кождий вираз, чи то сміх.., який бачив на лиці свого пана (І. Франко);
Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю, а не копіюючи той чи інший пісенний зразок (М. Рильський);
Марія абсолютно точно копіювала стару Закревську (О. Іваненко);
– Я не копіювала ні твою зовнішність, ні вдачу, ні поведінку, хіба що вивчила під гіпнозом вашу мову (О. Авраменко, В. Авраменко).
3. що і без прям. дод. Відтворювати що-небудь за допомогою спеціального обладнання, засобів і т. ін.
Вірус копіює всю інформацію про банк безпосередньо з клавіатури, що є принципово новим методом перехоплювання конфіденційних даних (з наук.-техн. літ.);
Таблицю як єдиний об'єкт текстового документа можна переміщувати і копіювати (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)